old school
16.06.2026
Крок1. З наявного арсеналу — станок 24К40СФ4 та механічний «глобусний» стіл (нахил + обертання). Щоб не ризикувати залізом, вирішив розгорнути Machine Simulator у SolidCAM.
Спочатку змоделював у SolidWorks станину, шпиндель, обшивку та сам глобусний стіл.
Зібрав усе в єдиний вузол і звів до однієї системи координат, прив'язаної до столу (це чудово видно на моделях machsim_PIC1.jpg та machsim_VID1.gif).
Експортував усе в .stl та описав кінематику верстата у .vmid файлі SolidCAM.
Крок 2. Бій із постпроцесором та стійкою Оскільки стандартного рішення під такий «компот» не було, довелося допитувати стандартний триосьовий постпроцесор gmilling3x старим добрим методом тику, поки він не почав видавати адекватні трансформації координат. Наступний бар'єр — пам'ять стійки 2С42-65, яка банально не здатна вмістити «важкий» код кругової/гвинтової інтерполяції. Проблему вирішив через підключення емулятора ФСУ (фотозчитувального пристрою). Програма передавалася потоком у реальному часі.
Результат: На Solidcam.gif видно фінальну симуляцію траєкторії фрези під кутом. Коли код пішов на верстат, обробка відтворилася один в один, як на екрані монітора. «Динозавр» впорався на відмінно!
